Around the World in 80 Days

Світ відмовляється підігравати. Коли індійська залізниця обривається недобудованою, Фоґґ просто купує слона, а в лісі за нею рятує молоду вдову Ауду від насильницького жертвопринесення; вона приєднується до товариства, що мчить далі до Гонконгу потягом і пароплавом. За ними по п'ятах іде Фікс — маленький лондонський детектив із гострим оком, переконаний, що цей незворушний джентльмен — банківський грабіжник у втечі, — і повсякчас вигадує чергову затримку. А ще є Паспарту, колишній акробат, відданий і невдатний, якого затягує в кожне лихо, що тільки може підкинути дорога. Він же прагнув спокійного життя.

Верн пише це водночас як бухгалтерську книгу і секундомір — щільно від відстаней, витрат і розкладів, зупиняючись у кожному новому місці на сторінку географії, перш ніж проза знову зривається в рух: вітрила шурхотять, наче білі крила, крізь тайфун, сотня сіу застрибує на потяг, що йде повним ходом, металеві троси співають, мов струни скрипки, над снігом. Дотеп струменить під усім цим — незворушний і сухий, а більшість пишних жестів зводиться до простої арифметики.

Та найдовше лишається в пам'яті інша, тихіша арифметика: той, кому є що втрачати найбільше, зберігає найбільший спокій; детектив, який замислив упіймати Фоґґа, зрештою приймає удар кулаком, аби його захистити; а десь між Бомбеєм і Атлантикою подорож, розпочата заради парі, стає чимось таким, що її герой ніколи не додумався б внести до свого розкладу. Чи вистачить вісімдесяти днів — це питання годин, і Фоґґ, ясна річ, їх лічить.